ТВОРЧІСТЬ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

КОВПАК Володимир Васильович, народився 21 березня 1951 року в селі Ковалівка Драбівського району Черкаської області. У 1968 році закінчив Пирятинську середню школу № 1, у 1971 році – Уманське медичне училище. З 1971 по 1973 роки – строкова військова служба. У 1980 році отримав диплом лікаря, закінчивши лікувальний факультет Полтавського медичного інституту. З 1981 року живе у місті Горішні Плавні, працює лікарем-статистиком в Центрі ПМСД м. Горішні Плавні. Автор численних публікацій у науково – популярних виданнях України.
У 2002 році у видавництві «Полтавський літератор» вийшла друком перша книга «А ви бачили, як сходить сонце?». Історична повість «Отаман Леонтій Свічка» побачила світ у цьому ж видавництві у 2003 році, а в 2004 році – книга «Гіппократові заручники». «Келебердянський вій» — четверта книга автора.
Володимир КОВПАК – дипломант літературно – мистецької премії В.К. Малика за книгу «Отаман Леонтій Свічка».

1. Гіппократові заручники

У кожного своя доля…
Людині притаманна здатність мріяти, сподіватися, планувати — це скращує життя, тонізує.
Як складеться життя, що буде з людиною і її близькими у майбутньому, наперед не знає ніхто. Мрії — одне, жорстка реальність буття — зовсім інше…
Медики стикаються з людьми в двох діаметрально протилежних вимірах — у радості і горі. радість народження людини, радість одужання, а поряд — хвороби, біль, страх, смерть… Що переважує, чого більше — відповісти важко.
Світлий романтизм професії з часом для більшості розбивається об буденну сірість і згасає. Лишається важка, виснажлива морально і фізично праця. Постійні екстремальні ситуації, стреси не проходять безслідно. Якби душа була матеріальною субстанцією, то було б видно, наскільки вона в рубцях. Така доля лікаря…
Для чого ти живеш, в чому смисл життя, що лишиться після тебе? – запитання, яке рано чи пізно ставить собі кожна людина.
Професія лікаря — це обраний життєвий шлях чи доля?
Ця книга — спроба відповісти на деякі з цих запитань…

2. «А ви бачили, як сходить сонце?»

— збірка нарисів і оповідань про людину і природу, їхні взаємовідносини… Полювання та рибалка як людська пристрасть, як спосіб спілкування з навколишнім світом.
Від автора: Людина частина природи… На відміну від інших живих істот лише їй притаманне вміння побачити прекрасне в оточуючій нас природі, відчути її гармонію і цілісність. Непрості часом фатальні взаємовідносини людини з оточуючим її довкіллям. Лише через роки, коли природі вже нанесено невиліковні рани, до людей приходить розуміння допущеної помилки у взаємовідносинах з нею. Ціна ж помилки – екологічні катастрофи, збідніла фауна і флора. Тваринний і рослинний світ уже давно волає про допомогу. Замулюються струмки, міліють, а то і зовсім зникають малі річки, внаслідок неконтрольованих рубок лісів змінюються ландшафти, гірські райони страждають від повеней. В історії людства відомі факти, коли внаслідок непродуманих дій людини зникали навіть цивілізації. Краплина роси, багряний лист, запах квітів можуть розчулити найсуворішу і безжалістну особу. Перші враження, перші сприйняття оточуючого в дитячому віці найгостріші і супроводжують людину аж до фінішного рубежу. Змінюються лише її розуміння, відчуття плинності часу і тимчасового буття…
Мисливці, рибалки, грибники — люди, які своїм уподобанням вибрали спілкування з природою. Це стало частиною їх життя і, мабуть, найпершими з людей вони бачать зміни, що відбуваються в довкіллі.
Ніхто не вічний і ніщо не вічне… Все тече, все змінюється… А що залишиться після нас нашим нащадкам?
Взаємовідносини людини з природою, полювання та рибалка — ось про що ця книга…

3. Історична повість «Отаман Леонтій Свічка»

1708 рік… Шведський король Карл ХII з військом в Україні. Йде народна війна з іноземними зайдами. Про це в історичній повісті, в основі якої дійсні події, що відбувалися на Полтавщині.
Від автора — хлопчаками ганяли ми зеленими луками і, вважаючи себе гордими козаками-лицарями, з войовничими вигуками рубали дерев’яними шаблями голови пихатим і колючим будякам… Що спонукало нас до цього? Що збуджувало кров? Гени пращурів? Розповіді дідів про славне історичне минуле?
Вже вивчаючи історію рідного краю, прийшло усвідомлення складності і трагічності історичного минулого, плинності людського життя. Зіткнувся з різними тлумаченнями історичних подій і фактів, ролі певних осіб в історії держави. Виникло питання історичної правди.
У народі кажуть: “Правда — одна”, але є й інші вислови : “У кожного своя правда” — правда народу, та, що передається з покоління в покоління, з вуст у вуста. Що було — то було… І непідвладне воно спробам в угоду комусь переписати історію.
З таких позицій і написана ця історична повість, в основі якої лежать реальні події.

4. “Келебердянський вій”

— події, описані в цій повісті, відбувалися на тлі історичних подій складного для життя українського народу періоду 1671 — 1677 років. Ті хто захоплюється пригодницьким жанром, історією козаччини, знайдуть у цій книзі багато цікавого і повчального .
Від автора — з глибоким сумом дивляться на сивочолий Дніпро німі свідки тисячолітньої історії краю — овіяні колючими вітрами, посічені злими морозами, обмиті дощами віковічні камені келебердянського пагорба.
Скільки цікавого, пізнавального, героїчного і трагічного з історії нашого народу і вони, і Дніпро розповіли б, якби могли говорити.
Хто тільки не бував на цьому пагорбі, не милувався довкіллям — і люті зайди-завойовники, і мандрівники, і славні оборонці рідного краю — козаки-лицарі.
Уява гортає книгу історії… Скільки незнаного для нашого, для прийдешніх поколінь зотліло на її сторінках, стерлося з пам’яті. Лишилися лише камені — німі свідки тих подій.
Що для них плин часу, людські долі? Мить, спалах блискавки у безкінечності буття…
Сьогоднішнє – завтра вже історія. Таке воно — життя…

5. “З пітьми віків”

Історичні повісті. Збірка трьох історичних повістей, що вийшли раніше.
Хлопчаками ганяли ми зеленими луками і вважаючи себе гордими козаками-лицарями, з войовничими вигуками рубали дерев’яними шаблями голови пихатим і колючим будякам…
Що спонукало нас до цього? Що збуджувало кров? Гени пращурів? Розповіді дідів про славне історичне минуле?
Вже вивчаючи історію рідного краю, прийшло усвідомлення складності і трагічності історичного минулог, плинності людського життя. Зіткнувся з різними тлумаченнями історичних подій і фактів, ролі певних осіб в історії держави, історичної правди.
У народі кажуть: “Правда — одна”, але є й інші вислови: “У кожного своя правда”, “Хто сильніший — у того і правда”
Де ж істина?
Як на мою думку, є одна правда — правда народу, та, що передається з покоління в покоління, з вуст у вуста. Що було — то було… І непідвладне воно спробам, на догоду комусь, переписати історію.
З таких позицій і написані ці історичні повісті, в основі яких лежать реальні події.

6. “Тінь гетьмана”

Вийшла у 2008 році. Це – історико-пригодницький роман, адресований читачам середнього і старшого шкільного віку. Події, описані в книзі, висвітлюють долю українського народу, його боротьбу за незалежність у період 1705-1711 рр. В основі твору – конкретні події. Поряд із відомими постатями – гетьманом Іваном Мазепою, представниками генеральної козацької старшини, творцем першої української Конституції Пилипом Орликом – у романі діють і персонажі з простого народу. Презентація книги відбулася у Полтаві у квітні 2008 р.

7. “Перекотидоля”

Вийшла у світ у 2010 р. Не випадково презентація книги В. Ковпака «Перекотидоля» відбулася у Полтаві 1 грудня, адже тоді– Міжнародний день боротьби зі СНІДом. Володимир Васильович, фаховий лікар-інфекціоніст, обрав ще й у такий спосіб боротися за майбутнє молоді – іти до них із живим літературним словом, впливаючи на свідомість людини конкретними життєвими історіями.

 

Телепрограма «А у нас у дворі…» (студія «ГОК ТВ»), 4 березня 2017 р., 20.00. Випуск 337 «Майстер писемного слова» (з нагоди Всесвітнього дня письменника). Герой випуску – Володимир Ковпак, лікар Центру ПМСД м.Горішні Плавні.