ІНФОРМАЦІЯ СПЕЦІАЛІСТІВ

ГЕЛЬМІНТОЗИ ЛЮДИНИ , що викликаються паразитами тварин. Заходи профілактики.gelminty.doc [55,5 Kb] (cкачиваний: 28)РОТАВІРУСНА ІНФЕКЦІЯ

У зимовий та весняний період звичною є ситуація, коли лікарі мають справу зі збільшенням кількості хворих на гострі респіраторні захворювання та грип. Проте останні роки медичні працівники зауважують, що наряду зі звертаннями з приводу гострих респіраторних інфекцій збільшилась кількість хворих на гострі кишкові захворювання. Більшість з них визвані ротавірусами, що спричинюють спалахи кишкових інфекцій у всьому світі та частіше за все вражають дітей раннього віку – від 6 місяців до 3 років життя. Характерно, що найбільше розповсюдження цих збудників саме у зимово-весняний період року. Частіше за все вірус попадає до організму контактно-побутовим шляхом: через іграшки, соски, посуд і т.д; та через інфіковану їжу та воду. Реєструється значна кількість сімейних захворювань, коли декілька членів родини або навіть вся сім’я хворіє на цю недугу. Фіксуються навіть випадки аерогенного зараження – через вдихання часток пилу, що містять вірус. Збудник швидко гине при кип’ятінні, але може тривало зберігатися у замороженому стані.
Захворювання починається гостро, з раптового блювання, підвищення температури тіла до 38,5-39,0 С. Виникає діарея , що супроводжується біллю в животі, бурчанням, здуттям живота. Випорожнення водянисті, рясні, без домішок. У дітей раннього віку може виникати швидке зневоднення організму в результаті значних втрат рідини. Чим менший вік дитини, тим більша загроза зневоднення і більш важкого перебігу даної недуги. Симптомами зневоднення є сухість шкіри та слизових оболонок, западіння великого тім’ячка у немовлят, зниження кількості та об’єму сечовипускань, млявість, сонливість. На першому етапі зневоднення виражена спрага, та в подальшому вона може змінюватися на відмову від пиття.
Що можна порадити у ситуації, коли виникла підозра на гостру кишкову інфекцію будь-якої природи?
— Ніколи не займатися самолікуванням, особливо якщо це стосується дітей. Не бійтеся звернутися до дільничного лікаря, адже легкі форми кишкових інфекцій дозволяється лікувати вдома.
— Негайно, ще до приходу лікаря, необхідно розпочати відпоювання хворого рідиною: слаболужною негазованою мінеральною водою, відваром сухофруктів, злегка підсолодженим чаєм, перевареною водою. Рідина вживається маленькими ковтками через кожні 5-10 хвилин. Дитину можна поїти з ложки, ріжка, піпетки, шприца без голки.
— Ні в якому разі не можна вживати антибіотики без призначення лікаря. Горезвісний препарат «левоміцетин», який так полюбляє населення, на сучасному етапі давно не призначається, так як викликає масу побічних дій і в деяких випадках навіть може сприяти ускладненням у вигляді дизбактеріозу. Сучасна медицина має у своєму арсеналі багато нових сучасних ліків, але, повторюсь, призначає їх тільки лікар.
— З обережністю слід застосовувати препарати, що мають антидіарейні властивості: «імодіум», «лоперамід», у дітей до 2 років вони взагалі категорично протипоказані. Без шкоди для здоров’я можна вживати «смекту», «ентеросгель» чи «мультисорб».
Відомо, що хворобу легше попередити, ніж лікувати. Тому з метою профілактики перш за все буде банальна порада зразу мити руки, переступивши поріг квартири, особливо перед вживанням чи приготуванням їжі. Воду краще пити після кип’ятіння, як мінімум після відфільтровування. Якщо у сім’ї є маленька дитина, необхідно уникати місць великого скупчення людей, особливо дітей раннього віку, так як діти мають звичку тягти в рота іграшки, соски, власні пальці, що значно сприяє зараженню. Овочі та фрукти слід ретельно мити, бажано обдати кип’ятком перед вживанням. При випадках захворювання одного з членів сім’ї потрібно виділити для хворого окремий посуд та рушник. Дотримуючись цих нехитрих правил, можна захистити себе та свою родину від неприємних несподіванок. Бажаю здоров’я!

Лікар-епідеміолог
Комсомольської міськСЕС Волик А.В.

Токсокароз: кто хорошо диагностирует, тот хорошо лечит

Сталкиваясь со множеством разнородных симптомов
у одного и того же пациента, следует искать одну причину,
которая объясняет это многообразие.
Алла Замш, автор представляемого клинического случая

В инфекционное отделение обратилась больная Я., 49 лет.
Из анамнеза: росла и развивалась по возрасту, эпизодически болела ОРВИ. С 1998 года имеет собаку. Примерно с 2000 года ранее не имевшая особых проблем со здоровьем женщина почувствовала необъяснимую усталость, сонливость, раздражительность. Появилась ломкость ногтей, усиленное выпадение волос, кровоточивость десен; упорный, не поддававшийся лечению кандидозный вульвовагинит. Начала беспокоить одышка, чувство жара, сменяющееся ознобом. Тогда же больная обратила внимание на образование в виде желтоватого цвета узелка на слизистой нижней губы диаметром до 0,5 мм. Обращалась за медицинской помощью, выставлялся диагноз климакса. Состояние женщины продолжало ухудшаться: нарастали симптомы интоксикации, появились боли в суставах, в области сердца, тошнота, распирающие боли в правом подреберье. Был выставлен диагноз: Хронический холецистопанкреатит. Миокардиодистрофия. Узловой зоб 1-2 степени. Уровень гормонов щитовидной железы оставался в норме. Ревмопробы – норма. На УЗИ органов брюшной полости в тот период найдены умеренные структурные изменения печени, выраженный застой желчи в желчном пузыре, грубая перетяжка с изгибом в нижней трети желчного пузыря, неоднородность структуры поджелудочной железы. В анализе крови на печеночные пробы стойкое повышение общего билирубина в пределах 30-40 мкмольл, что соответствовало диагнозу: «хронический холецистит». Неоднократно проводившиеся в одном из НИИ гастроэнтерологии курсы лечения по поводу хронического холецистопанкреатита эффекта не давали. В 2002 году оперирована по поводу кистозного изменения в яичнике – удалена матка с придатками. Со слов оперирующего гинеколога, в пораженном яичнике обнаружен непонятный конгломерат, впрочем, гистологическое исследование подтвердило его доброкачественность. В дальнейшем пациентку беспокоили достаточно интенсивные боли внизу живота. В 2005 году в течение 5 дней отмечалось повышение температуры до 40◦С без каких-либо других симптомов и изменений со стороны общих анализов крови и мочи. К слову, на протяжении многих лет у пациентки отмечался повышенный уровень гемоглобина до 150-165 гл, эозинофилы в периферической крови ни разу не выявлялись. В феврале 2006 года нее появились множественные высыпания по типу гемангиом в области живота и бедер. Осматривалась гематологом, аллергологом, ревматологом, дерматологом, онкологом. Высыпания объяснялись нарушением дезинтоксикационных свойств печени. Аллергологические тесты на шерсть собаки – отрицательные. В тот же период времени появилась боль в глазных яблоках, больше в правом, чувство наличия пленки в глазах, резко снизилась острота зрения. На фоне очередного курса лечения по поводу хронической патологии ЖКТ возникла аллергическая реакция на эсполипон в виде крапивницы. Тогда же появились высыпания в виде узелков желтовато-коричневого цвета на голени и в области правой лопатки, причем больная предъявляла жалобы на чувство шевеления в области этих узелков и в области правого глаза. Во время рентгенологического исследования органов грудной клетки обнаружено уплотнение дуги аорты.
Качество жизни пациентки прогрессивно ухудшалось: нарастали симптомы интоксикации, появлялись новые поражения различных органов и систем. Усилилась одышка, слабость до такой степени, что женщина боялась упасть на улице. Эти изменения побудили ее обследоваться на уровень иммуноглобулина Е, который оказался в пределах нормы, что вызвало сомнения в истинности аллергических реакций. При исследовании уровня АСЛО выявлено повышение титра до 600 ед., ревмопробы – норма, после чего пациентка самостоятельно обследовалась на гельминтозы методом иммуноферментного анализа. При этом выявлены повышенные титры к токсокарам.
На основании клиники и данных иммуноферментного анализа выставлен диагноз: «Токсокароз». После первого же курса лечения альбендазолом у пациентки значительно улучшилось самочувствие: полностью исчезла одышка, восстановилось зрение, исчезли «узелки» на нижней губе и в области лопатки, а также на голени, перестали выпадать волосы, исчезла кровоточивость десен, прекратились боли внизу живота и в суставах, самопроизвольно исчезли проявления кандидозного вульвовагинита. При повторной рентгенографии органов грудной клетки уплотнения дуги аорты не выявлено. При повторном УЗИ органов брюшной полости изгиба желчного пузыря и перетяжки в нем не выявлено, однако сохранялись структурные изменения печени, уплотнение стенок и выраженный застой желчи в желчном пузыре.
После третьего курса лечения отмечался рецидив инфекции в виде немотивированного повышения температуры тела до фебрильных цифр, ухудшения зрения, появления «узелка» на нижнем веке и боли в области правого подреберья, повышения уровня общего билирубина до 41,7 мкмольл. На момент написания статьи пациентка закончила четвертый курс лечения альбендазолом, чувствует себя гораздо лучше, вышеизложенные симптомы регрессировали, биохимические показатели улучшились.
Думаю, что данный случай заставляет всерьез задуматься над актуальностью проблем глистных инвазий и вспомнить «золотое» правило медицины: сталкиваясь со множеством разнородных симптомов у одного и того же пациента, следует искать одну причину, которая объясняет это многообразие.

Алла Замш, врач-инфекционист, работа по специальности 14 лет.

Як попередити грип.

Серед інфекційних захворювань, які офіційно реєструються в Україні, грип та гострі респіраторні інфекції в загальній сукупності становлять понад 90%. Щороку практично кожний шостий мешканець України залучається до епідемічного процессу з грипу та ГРВІ.
За даними Українського центру грипу та гострих респіраторних інфекцій в Україні спостерігається звичайний для цієї пори року сезонний підйом захворюваності, спричинений респіраторними вірусами. Активність епідемічного процесу припадає на І квартал року, найчастіше з початком наприкінці січня.
Грип – це гостре інфекційне захворювання, викликане вірусом.
Інкубаційний період хвороби – від кількох годин до 1-2 діб.
Захворювання розвивається раптово і бурхливо і проявляється ознобом, підвищенням температури, головними, м»язовими та суглобовими болями, загальним нездужанням, кволістю, кашлем, нежитєм.
Заразитись грипом чи респіраторними інфекціями можна від хворої людини, збудник розповсюджується через повітря, особливо велика кількість вірусу виділяється хворим при кашлі та чханні.
Небезпека грипу – в різноманітних ускладненнях, які можуть вразити практично будь який орган людини – легені, серце, нирки, очі , суглоби, тощо. Найпоширеніші ускладнення після грипу – це пневмонія, вірусний менінгіт, отити, гайморити, фронтити так ін. В епідсезон 2006-2007р.р. в Україні зареєстровано 6 летальних випадків від ускладнень грипу та ГРВІ, в тому числі 2 випадки в Полтавській області.
За період епідемії 2007року в місті на грип та гострі респіраторні інфекції перехворіло 8156 осіб, що на 25.7% вище за аналогічний період минулого року.
Міністерство охорони здоров»я прогнозує на епідсезон 2007-2008 року ймовірне підвищення рівня захворюваності населення, зокрема дитячого, в разі розповсюдження нового підтипу вірусу грипу, до якого відсутній імунітет у людей.
Профілактичним заходом, висока ефективність якого доведена як у світі, так і в Україні , є проведення щеплень проти грипу.
На основі аналізу антигенних властивостей вірусів грипу що циркулюють, на епідемічний сезон грипу 2007/2008 рр. Всесвітньою Організацією Охорони Здоров»я рекомендовано наступний штамовий склад вакцини проти грипу для країн Північної півкулі на сезон 2007/2008рр. : А/Соломонові Острови 03/06 (Н1N1); А/Вісконсин/67/05 (Н3N2), або подібний (1); Малайзія/2506/04 або подібний .
В Україні зареєстровані та є в наявності вакцини проти грипу, які містять штами вірусів грипу 3 типів, що рекомендовані на поточний епідемічний сезон: флюарікс, інфлувак, інвівак, інфексал, ваксі грип, грипол. Щеплення необхідно проводити в перед епідемічний період (жовтень-листопад) для імунізації контингентів ризику, які мають високу можливість інфікування грипом та клінічних ускладнень.
В першу чергу це школярі, діти дошкільного віку, підлітки, студенти, персонал медичних, дошкільних, навчальних закладів, робітники сфери послуг, торгівлі, транспорту, особи з хронічними захворюваннями серцево-судинної, ендокринної, дихальної системи.
Шановні жителі міста! Потурбуйтесь про своє здоров»я до початку епідемічного підйому захворюваності на грип.
Вакцину можна замовити в аптеках міста: № 243, № 286, госпрозрахунковій поліклініці. Щеплення необхідно провести в листопаді місяці.
Пам»ятайте, що захворювання легше попередити, ніж вилікувати.

СНІД

СНІД – синдром набутого імунодефіциту, захворювання, при якому знижуються захисні здібності організму проти хвороб. Збудники – віруси, які передаються через сім’яну рідину, грудне молоко, кров, слину. Поширенню хвороби сприяють аморальність, сексуальна розбещеність, гомосексуалізм, наркоманія, пияцтво.
Зараження можливе від вірусоносія через поцілунок (при пошкодженні слизової оболонки рота), при манікюрі, через леза та інструменти, які недостатньо дезінфікувалися. Перші ознаки СНІДу з’являються через декілька місяців або років і проявляються втомою, безсонням, проносом, схудненням. З’являються гноячкові та грибкові захворювання шкіри, виникає запалення легень чи сепсис, що може викликати смерть. Визначити діагноз СНІДу можна лише дослідженням крові хворого, для чого треба звернутися до лікаря.
Вірус імунодефіциту людини не передається через:
► спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
► рукостискання;
► спільне користування фонтанчиком для питної води;
► посуд, їжу;
► домашніх тварин;
► туалети (унітази);
► чхання та кашель;
► контакти в громадському транспорті;
► обійми;
► монети та паперові гроші;
► постільну та натільну білизну;
► рушники, мило, мочалку;
► комарів та інших комах;
► плавання в басейні;
► дверні ручки та спортивні знаряддя;
► поцілунки (при цілісності слизової оболонки рота).
Клінічні прояви ВІЛ – інфекції
Клінічна стадія зараження ВІЛ починається з моменту проникання ВІЛ в організм людини. Вірус потрапляє в лімфоцити, де розмножується, а потім „розселяється” в інші клітини організму.
При гострій формі захворювання може розвинутися через тиждень після зараження вірусом, коли, як правило, в крові ще немає антитіл. Організм починає виробляти антитіла через 6-8 тижнів, а іноді 8 місяців після інфікування. До первинних клінічних ознак належать лихоманка, збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія), пітливість в нічний час, головний біль, кашель. У третини або половини ВІЛ-позитивних людей є одна або кілька цих ознак. Ці ознаки через деякий час зникають. Як правило, інфікований не пов”язує це з ВІЛ-інфекцією, але він може бути джерелом зараження інших людей.
Єдина можливість виявити зараження ВІЛ – зробити аналіз крові. Сучасні тест-системи дозволяють виявити антитіла в крові ВІЛ-інфікованого вже через 28 діб. Але у 2 % випадків вони виявляються лише у пізні строки (до 12 місяців). Та навіть, коли присутність вірусу ще не можна виявити в організмі, інфікована людина вже може бути заразною.
Таке приховане носійство може тривати від 3 тижнів до 15 років.
Щоб уникнути СНІДу:
— кожному треба дотримуватися здорового способу життя, бути морально стійким;
— зберігати вірність подружнього життя – ідеального варіанту захисту від зараження на СНІД;
— відмовитись від пияцтва, не вживати збуджуючих та дурманячи напоїв, що часто приводить до випадкових статевих стосунків;
— після випадкових інтимних зв’язків треба негайно звернутися до лікаря;
— пам’ятайте! За свідоме зараження статевого партнера передбачено кримінальну відповідальність;
— при голінні користуйтеся персональними лезами;
— від перукарів та манікюрш вимагайте, щоб вони гоління, стрижку, манікюр та інші косметичні маніпуляції виконували продезинфікованими інструментами.
— не допускати, щоб біологічні виділення від інших осіб (особливо кров, сперма, вагінальні виділення) потрапляли на шкіру або слизові оболонки;
— якщо ти маєш статеві стосунки, то слід дотримуватися „безпечного сексу”, користуватися презервативом при сексуальних контактах;
— не користуватися спільними з іншими людьми голками та шприцами для введення лікарських речовин (в тому числі і наркотиків). Найкраще використовувати одноразові шприци, якими ще ніхто не користувався.

Вірусний гепатит – небезпечна хвороба

Вірусний гепатит (хвороба Боткіна) – інфекційна хвороба, при якій спостерігається враження печінки. Захворювання викликає вірус гепатиту А.
Вірус гепатиту А дуже стійкий в навколишньому середовищі. Так, при нагріванні до температури 100 °С він гине лише через 15 хвилин. При низьких температурах
(- 20°С) він зберігає хвороботворні властивості протягом кількох років.
Вірус гепатиту А виділяється хворою людиною з випорожненнями, сечею, рідше слиною хворої людини. Зараження здорової людини відбувається при споживанні забруднених харчових продуктів, води, а також через речі домашнього вжитку (посуд, білизну, рушник тощо), якими користувався хворий.
Від моменту проникнення вірусу в організм до перших ознак хвороби проходить 15-35 днів, інколи 50 днів.
Захворювання, як правило, розпочинається гостро: температура тіла підвищується до 38 °С і вище, з’являється головний біль, ломота в суглобах та м’язах, нудота. У хворих пропадає апетит, відзначається відраза до деяких видів продуктів. Такий початок гепатиту лікарі називають грипоподібним. Цей період захворювання продовжується 5-7 днів, але може бути від 2 до 14 днів.
Під кінець дожовтушного періоду сеча стає темною (колір пива), фекалії знебарвлюються. У хворого з’являється легке пожовтіння склер та слизових оболонок ротової порожнини. Потім жовтяниця переходить на інші ділянки тіла і посилюється протягом 5-7 днів. З пожовтінням хворого прояви хвороби, які були у дожовтушному періоді, послаблюються. Часто бувають без жовтяничні форми хвороби, що перебігають легко.
Після обов’язкової госпіталізації хворого проводиться дезинфекція посуду, постільних речей в 2 % мильно-содовому розчині методом кип’ятіння. Вологе прибирання приміщення проводиться з використанням дезинфектантів.
Хворі одужують повільно. Після лікування в стаціонарі вони повинні протягом місяця перебувати під наглядом лікаря і виконувати всі його рекомендації по режиму харчування, праці, відпочинку.
За особами, які спілкувалися з захворівшою на гепатит людиною, встановлюється систематичний (не рідше одного разу на тиждень) медичний нагляд. Контактні діти та декретовані дорослі обов’язково повинні обстежитись на жовчні пігменти та отримати імуноглобулін не пізніше 10 днів з моменту контакту.
Щоб попередити вірусний гепатит А , необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни на підприємствах громадського харчування, в торгівлі, в дитячих дошкільних закладах, в школах. Рекомендується користуватися кип”яченою водою не тільки для пиття, але й для миття посуду. Треба звернути увагу на споживання молока, яке необхідно кип”ятити.
ГЕПАТИТ – А

Вірусний гепатит – тяжке інфекційне захворювання, яке характеризується переважним враженням печінки, інтоксикацією організму, викликається різними типами вірусів гепатиту (А, В, С, Д, Е та інш.).
Найбільш розповсюдженим на нашій території є вірусний гепатит А.
ДЖЕРЕЛО ІНФЕКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЗАРАЖЕННЯ
Єдиним джерелом збудника є хвора людина з будь-якими формами інфекційного процесу. Основний механізм передачі гепатиту А від зараженої людини до здорової – фекально-оральний, тобто вірус виводиться у навколишнє середовище з випорожненнями, а зараження відбувається через рот.
Особливе значення в розповсюдженні інфекції має забруднена вірусом питна вода.
Зараження відбувається при споживанні забруднених вірусом харчових продуктів, які не мали достатньої термічної обробки (молоко, молочні продукти, салати, фрукти, соки тощо). Забруднення харчових продуктів може здійснюватись при використанні недоброякісної води для їх обробки, миття посуду, приготування їжі особами, які заражені і виділяють вірус. Інфікування також відбувається при контакті з хворою людиною, причому найчастіше – з хворим без явних клінічних ознак, тобто безжовтяничною формою вірусного гепатиту. Важливими чинниками передачі інфекції є брудні руки, а також речі, посуд, білизна, рушники, якими користувався хворий.
Вірус гепатиту А стійкий у навколишньому середовищі, у воді гине лише при кип’ятінні.
ОЗНАКИ І ПЕРЕБІГ ХВОРОБИ

Через 15-35 днів після зараження з’являються перші ознаки захворювання, які частіше нагадують гостре респіраторне захворювання (підвищується температура тіла, виникає слабкість, головний біль, запальні явища верхніх дихальних шляхів), приєднуються симптоми кишкової інфекції (зниження апетиту, нудота, блювання, біль у животі). Через 5-17 днів у хворого з’являється пожовтіння склер очей, слизових оболонок та шкіри, що є свідченням переходу хвороби у стадію жовтяниці. Сеча набуває інтенсивного темного кольору, а кал – навпаки, знебарвлюється. Разом з цим часто виникають без жовтяничні форми хвороби.
Перехворівший на вірусний гепатит А повинен дотримуватись суворої дієти та перебувати під лікарським наглядом не менше 6 місяців.

З МЕТОЮ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАННЯ НЕОБХІДНО:

— кожному дотримуватися правил особистої та громадської гігієни;
— посуд мити гарячою проточною водою, а при її відсутності – кип’яченою водою;
— овочі, фрукти, ягоди старанно мити проточною водопровідною водою та ополіскувати кип”яченою водою;
— суворо дотримуватися технології приготування страв і правил їх зберігання;
— не вживати воду з неперевірених джерел, пити тільки кип’ячену воду, молоко обов’язково кип’ятити.
При виникненні перших ознак захворювання негайно звертайтеся до лікаря. Самолікування небезпечне, оскільки може призвести до тяжких ускладнень.
Вірусний гепатит та його попередження

Вірусні гепатити – це група захворювань, що викликаються вірусами, які вражають печінку.
Зараз виділено і вивчено п”ять збудників – вірус гепатиту А,В,С, Дельта та Е. Потрапляючи в організм різними шляхами, вони завжди б”ють в одну ціль – печінку.
Найпоширенішим є гепатит, що спричиняється вірусом А. На вірусний гепатит А хворіють тільки люди. Найчастіше вражаються діти та люди віком до 40 років.
Вірус гепатиту А стійкий в навколишньому середовищі, що зумовлює його довге виживання в воді, харчових продуктах, стічних водах та інших об”єктах зовнішнього середовища. Так, вірус гепатиту А переносить нагрівання до 60 ºС протягом 12 годин, але гине при нагріванні до температури 100 ºС протягом 5 хвилин. В зовнішньому середовищі вірус гепатиту А може зберігатися протягом кількох місяців при температурі +4 ºС, кілька років при температурі -20 ºС.
За механізмом зараження гепатит А належить до кишкових інфекцій з фекально-оральним способом передачі.
Вірус гепатиту А виділяється з випорожненнями, сечею, рідше – слиною хворої людини. Зараження здорової людини відбувається при споживанні забруднених харчових продуктів, води, а також через речі домашнього вжитку (посуд, білизну, рушник тощо), якими користувався хворий.
Від моменту проникнення вірусу в організм до перших ознак хвороби проходить немало часу – 15-35 днів, а іноді і до 50 днів.
Захворювання, як правило, розпочинається гостро: температура підвищується до 38 ºС і вище, з”являється головний біль, слабість, ломота в суглобах та м”язах.
Такий початок гепатиту лікарі не тільки називають грипоподібним, але нерідко і діагностують як грип або гостре респіраторне захворювання. На фоні температури, яка триває 1-2 дні, у хворого пропадає апетит, з”являється відраза до деяких видів продуктів. Тривожить нудота, блювання, а також біль в області печінки. Цей період захворювання продовжується 5-7 днів, але може бути від 2 до 14 днів.
Під кінець дожовтушного періоду сеча стає концентрована, темна (кольору пива), а кал знебарвлюється.

Гострі кишкові захворювання – це дизентерія, черевний тиф, холера, сальмонельоз та інші.
Зараження можливе через воду, харчові продукти, овочі і фрукти, при неохайному їх приготуванні та неправильному зберіганні, при недодержанні правил особистої гігієни.
Кишкові захворювання найчастіше починаються з розладу кишечника, проносу.
ЩОБ НЕ ЗАХВОРІТИ:
► дотримуйтесь правил особистої гігієни: обов’язково мийте руки з милом після кожного відвідування вбиральні, а також перед приготуванням та споживанням їжі;
► зберігайте харчові продукти, що швидко псуються (м’ясо та м’ясні продукти, молочні продукти, кондитерські вироби), в холодильнику при температурі не вище 6 °С, додержуючись термінів їх зберігання;
► обов’язково кип’ятіть не пастеризоване молоко;
► воду пийте тільки свіжопереварену;
► старанно промивайте фрукти, ягоди, овочі перед споживанням;
► посуд мийте тільки гарячою водою та зберігайте його в недоступному для мух та тарганів місці;
► влітку не готуйте заливні м’ясні та рибні страви, вінегрети, паштети, фаршмак;
► яйця споживайте лише круто зварені.

При розладі кишковика не займайтеся самолікуванням, а негайно звертайтесь до лікаря!

ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ

Збудник мононуклеозу – вірус Епштейна – Бара з родини герпесів. Це так званий латентний (прихований) вірус, і більшість із нас – його носії. Але найчастіше хворіють діти дошкільного та шкільного віку. Зараження відбувається повітряно-крапельним, контактним шляхом. Можна підхопити вірус у транспорті, під час розмови, навіть танців. В одній із шкіл мононуклеозом заразилося багато дітей через телефонний апарат, з якого дзвонив хворий учень, а потім ним користувались інші. Захворювання передається через погано вимитий посуд, ручки дверей, водопровідні крани, за які брався хворий.
Мононуклеоз розвивається частіше у дітей ослаблених, які зазнали стресу, серйозних психічних чи фізичних навантажень.
Хвороба починається високою температурою, яка не збивається звичайними ліками і тримається 2-3 тижні. Збільшуються лімфатичні вузли, найчастіше шийні, розвивається сильна ангіна. Часом горло розпухає так, що дитина змушена спати сидячи, аби не задихнутися. На жаль, лікарі не завжди ставлять правильний діагноз, вважаючи, що це ангіна, а якщо горло не дуже розпухло – то респіраторне захворювання.
Допоможе поставити правильний діагноз аналіз крові за спектром специфічних антитіл. А ще під час цієї хвороби збільшуються печінка і селезінка. Ото ж, якщо в дитини довго не минає ГРЗ, збільшені лімфатичні вузли, треба наполягати на аналізі крові.
Гострий період хвороби триває близько 3 тижнів. Необхідно дотримуватись строгого карантину. Раніше вважалося, що хворого на мононуклеоз треба неодмінно класти до інфекційної лікарні. Тепер, коли батьки можуть забезпечити належний догляд, допустимо лікуватися вдома. Але слід кожні три дні робити аналіз крові.
Вірусні захворювання погано піддаються лікуванню звичайними ліками, мононуклеоз – не виняток. Потрібно мобілізувати внутрішні сили організму. Тому хворому призначають інтерферон, імуностимулятори. Часом лікар може призначити антибіотики, жарознижувальні засоби, але вони діють не стільки на вірус, як проти можливих ускладнень.
Хворому корисні соки без консервантів, чай із лимоном, морси і компоти. Апетит знижений. Зате після хвороби він посилюється, але треба не менше, як півроку дотримуватися дієти, тому що вірус дуже вражає печінку. Не можна їсти жирного, смаженого, солоного, бажано відмовитись від шоколаду, копченостей, гострого сиру, кетчупу, кислих фруктів, різких на смак овочів (редьки), жирних тортів, тістечок, морозива.
Можна їсти молочні продукти, овочеві супи, пюре, нежирну рибу, телятину, капусту, моркву, солодкі фрукти, буряк, гарбуз, кабачки. Яйця – круто зварені і не більше одного на день.
Майже півроку після хвороби дитина може швидко втомлюватися; треба їй відводити більше часу для сну, менше навантажень, добре якийсь час пожити в селі. Потрібен нагляд лікаря, повторні аналізи крові. Після перенесеного мононуклеозу, на щастя, залишається пожиттєвий імунітет.

ЛЕПТОСПІРОЗ – НЕБЕЗПЕЧНА ІНФЕКЦІЯ

ЛЕПТОСПІРОЗ – небезпечне інфекційне захворювання, на яке хворіють люди і тварини. Джерелом інфекції є мишовидні гризуни та хворі домашні тварини: велика рогата худоба, свині, собаки, вівці, кози, коні. Природним резервуаром збудника цього захворювання можуть бути лисиці, єноти, зайці, їжаки, олені, верблюди та ін. Виділеннями перелічених тварин забруднюються відкриті водойми, заводі, вологі луки.
Спалахи лептоспірозу спостерігаються в літній час. Захворіти на лептоспіроз людина може під час косовиці на вологих луках, купаючись у заражених водоймах, вживаючи сиру воду з них або заражені харчові продукти, при догляді за хворими тваринами.
В організм людини збудники-лептоспіри потрапляють не лише через травний тракт, а й через пошкоджену шкіру, слизові оболонки рота, носа, ока.
Через 1-2 тижні після зараження хвороба розпочинається раптово: з’являється озноб, температура тіла підвищується до 39-40°. Хворі скаржаться на головний біль, нудоту, загальну слабкість, біль у суглобах та м’язах, особливо литкових. Інколи з’являються кровотеча з носа, жовтяниця, червоний висип на тілі. Для захворювання характерне враження кровоносних капілярів, нирок, печінки, центральної нервової системи.

ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЛЕПТОСПІРОЗУ НЕОБХІДНО:

→ перебуваючи в заболочених місцях під час полювання, ловлі риби, займаючись косовицею, доглядаючи за хворою худобою – користуватися рукавицями, взувати чоботи;
→ підтримувати належний санітарний стан у харчових підприємствах, торговій мережі, об’єктах громадського харчування тощо;
→ захищати від гризунів склади, комори, житло, тваринницькі приміщення. При потребі проводити одномоментну дератизацію – знищення гризунів;
→ дотримуватись санітарно-ветеринарних правил при розміщенні тваринницьких ферм і літніх таборів для худоби;
→ захищати відкриті водойми, вододжерела від стічних вод, виділень тварин;
→ при загрозі захворювань працівникам тваринницьких ферм, м’ясокомбінатів проводити профілактичні щеплення.

НЕБЕЗПЕЧНА СИБІРКА

Сибірка – гостре, небезпечне в однаковій мірі як для людей, так і для тварин інфекційне захворювання, для якого характерні лихоманка, виникнення специфічних карбункулів або враження легенів, кишкового тракту, які в тяжких випадках можуть закінчуватися сепсисом.
Збудник сибірки – паличка сибірської виразки Bac. Anthracis, яка в зовнішньому середовищі, при доступі кисню, з вегетативної форми переходить у спорову і може десятиріччями зберігати життєздатність. Вегетативна форма поза організмом малостійка, в нерозітненому трупі гине через 1-3 дні. При розтині трупів тварини і доступі кисню – утворює спори, стійкі до високої температури та дезінфектантів. Спори гинуть при температурі 120…140°С за 1-3 години, в автоклаві при 110°С – через 40 хвилин, при кип’ятінні – через 10-15 хвилин.
Основні джерела інфекції для людини – травоїдні тварини (коні, корови, вівці), які заражаються на пасовищах через корм, воду, пил, особливо у спекотні літні місяці, коли трава стає жорсткою і легко ранить слизову оболонку тварин.
Найбільша загроза зараження сибіркою людини виникає при маніпуляціях із трупами загиблих тварин, а також при здійсненні вимушеного забою тварин, розробці туш, вживанні м’яса хворих тварин. Збудники проникають в організм людини через найдрібніші подряпини, які є на руках, ногах, інших частинах тіла.
Найчастіше схильні до захворювання працівники господарств, які доглядають тварин, робітники м’ясокомбінатів, шкіряних заводів та інших підприємств по переробці, зберіганню та транспортуванню тваринницької сировини.
У людини захворювання на сибірку найчастіше трапляється у вигляді шкіряної форми. Збудник сибірки потрапляє у шкіру, де вона ушкоджена. Прихований період від моменту зараження до появи перших ознак триває 2-8 днів. На місці, де мікроб заглиблюється, з’являється червона пляма. Через короткий час на її місці утворюється прищ, а з нього – пухирець із мутною кров’янистою рідиною. Згодом пухирець лопається, рідина витікає і утворюється виразка, покрита струпом. Це так званий сибірковий карбункул. Інколи його приймають за звичайний нарив (фурункул). Сибірковий карбункул не болючий, шкіра навколо нього набрякає. Струп у центрі карбункула темний, майже чорний.
У хворого на сибірку на 2-3-й день хвороби підвищується температура тіла до 39…40°, з’являється відчуття кволості, запаморочення, серцебиття, загальний стан значно погіршується. Якщо лікування починається вчасно, хворі одужують.
В рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами.
Захворювання протікає тяжко і може призвести до смерті хворого, тому надзвичайно важливо при підозрі на захворювання сибіркою негайно звернутися до лікаря.
Найнадійніші заходи захисту тварин від цієї інфекції – щеплення.
Необхідно знати, що забивати тварин, продавати м’ясо можна тільки з дозволу місцевого ветеринарного працівника.
При виникненні будь-якого захворювання у тварин, які знаходяться в господарстві, необхідно негайно викликати ветеринарного лікаря.
Кожен, хто купує м’ясо на ринках у приватних осіб, повинен обминати тих продавців, які не мають дозволу ветеринарної служби на торгівлю.

ОБЕРЕЖНО: БОТУЛІЗМ!

Ботулізм – найтяжче харчове отруєння, що часто призводить до смерті хворого.
ОТРУЄННЯ ЧАСТІШЕ ВИНИКАЄ внаслідок споживання:
● продуктів домашнього консервування, особливо в герметично закритих банках, в тому числі овочевих, фруктових;
● в’яленої, копченої та маринованої риби домашнього приготування;
● м”ясокопченостей, що виготовлені в домашніх умовах.

ХАРАКТЕРНИМИ ОЗНАКАМИ ЗАХВОРЮВАННЯ є м’язова слабкість, сухість у роті, спрага, запаморочення, порушення зору, ковтання. Пізніше розладнується мовлення, іноді втрачається голос, з’являється двоїння в очах, опущення повік, туман або так звана „сітка” перед очима.

ГРОМАДЯНИ !
— не купуйте на ринках, у випадкових осіб та в невизначених для торгівлі місцях м’ясні продукти, гриби, в’ялену та копчену рибу, ковбасні та кулінарні вироби домашнього виготовлення;
— не готуйте м’ясні та рибні консерви вдома;
— беріть для консервування тільки непошкоджені, добре помиті овочі та фрукти;
— при найменшій підозрі на недоброякісність консервів не споживайте їх.
При перших ознаках хвороби негайно звертайтесь до лікаря.
Не ризикуйте своїм здоров’ям та життям!

Обережно, нітрати!

Чиста вода – це життя, це запорука нашого здоров’я і здоров’я наших дітей. На жаль, не всі ми маємо змогу її вживати. Значна кількість водоносних горизонтів забруднена різними шкідливими для організму людини сполуками. І особливої уваги серед них заслуговують нітрати. Що ж це за речовини?
Нітрати – це солі азотної кислоти, багато з яких під назвою „селітри” широко використовуються в сільському господарстві як мінеральні добрива, а також у промисловості. Крім того, нітрати є природним продуктом кругообігу азоту в біосфері і головною формою неорганічного азоту в ґрунті. На жаль, в результаті нераціональної і необдуманої діяльності людини виникло порушення його екологічного балансу, яке спричинило накопичення нітратів в рослинних продуктах, питній воді, що, в свою чергу, призвело до різкого збільшення нітратного навантаження на організм людини.
Чим небезпечні нітрати для Вашого організму?
Нітрати добре всмоктуються в шлунково-кишковому тракті, швидко попадають в кров і розносяться по всьому організму, саме тому при надходженні в організм людини нітратів в дозах, які перевищують допустимі, виникає клінічна картина гострого або хронічного нітратного отруєння.
Які ж ознаки гострого отруєння нітратами?
— виражена синюшність шкіри і слизових оболонок (дуже рідко може бути різка блідість);
— різка загальна слабкість, сонливість, (у дітей неспокійна поведінка);
— головокружіння, сильні головні болі, потемніння в очах;
— задишка;
— порушення координації рухів;
— зниження артеріального тиску, збільшення частоти серцевих скорочень;
— у важких випадках – судоми, втрата свідомості, коматозний стан.
Гостре отруєння, як правило, виникає при одноразовому попаданні в організм високих доз нітратів.
При тривалому вживанні забрудненої нітратами води і овочів розвивається хронічна нітратна інтоксикація. У Вашому організмі виникає цілий ряд порушень:
— Підвищується концентрація метгемоглобіну крові – більше 2%, а це спричинить кисневе голодування органів і тканин.
— Можливий розвиток хронічних гастритів, гастродуоденітів, виразкової хвороби, захворювань печінки і жовчовивідних шляхів.
— Дистрофічні зміни в серцевому м”язі.
— Захворювання і порушення функції нирок.
— Порушення зі сторони нервової і серцево-судиної систем: дратівливість, швидка втомлюваність, зниження працездатності та розумової активності і т.п.
— Нітрати також сприяють розвитку алергічних хвороб.
— Особливо небезпечна дія нітратів в період вагітності, оскільки вони можуть спричинити загрозу переривання вагітності і бути причиною вроджених вад розвитку у немовлят.
Зверніть увагу! Шкідливі для здоров’я є не самі нітрати, а їх продукти окислення – нітрити, що утворюються як під дією високих температур (кип’ятіння) так і безпосередньо в організмі під впливом мікрофлори шлунково-кишкового тракту.
Ви повинні знати, що нітрати нерівномірно накопичуються в різних частинах овочів.
А саме:
— найбільша кількість нітратів накопичується поблизу кореня;
— в листі петрушки, кропу, селери їх на 50-60 % менше, чим в стеблі;
— в листі капусти нітратів на 60-70 % менше, ніж в качані – не давайте його дітям!
— в шкірці кавуна нітратів в 4-8 разів більше, ніж у м’якоті – не заставляйте дітей виїдати кавун близько до шкірки!
— незрілі овочі і фрукти містять 2-3 рази більше нітратів, ніж спілі;
— огірки, дині, баклажани, кабачки мають постійне розподілення нітратів, яке збільшується від центру плоду до периферії і має найбільшу концентрацію біля шкірки і в самій шкірці.
Наші поради.
Рекомендуємо Вам для зниження вмісту нітратів у овочах: редиска, огірки, листя салату, томати, перець, кріп, петрушка, морква, листя капусти, картопля проводити:
1. Замочування їх в чистій від нітратів воді у співвідношенні 1:10 протягом не менше
1 години. Це зменшить вміст нітратів в овочах на 25-30 %. Результат буде ще кращим при збільшенні кількості води і продовженні часу вимочування.
2. Бланшування і відварювання овочів у великій кількості води. Одержаний відвар для харчування не використовувати.
3. Вимочувати овочі в 1% розчині аскорбінової кислоти. Це допоможе Вам зменшити вміст нітратів на 36-58%.
4. Соління і квашення овочів. На четвертий день вміст нітратів починає падати і на 18 день дана сполука майже не відзначається.
5. Якщо у Вас є можливість, використовуйте для пиття доочищену, бутильовану воду що має на етикетці назву та адресу виробника, хімічний склад, термін придатності та умови зберігання.
Чи можливо уникнути небезпечної дії нітратів?
Так, це можливо за умови, якщо Ви візьмете до уваги і будете використовувати наші поради:
— не вживайте ранніх парникових овочів, на яких з’явилась гниль або цвіль, оскільки нітрати в таких овочах в більшій мірі і скоріше переходять в ще токсичнішу форму – нітрити.
— категорично забороняється давати дітям салати з свіжих овочів, які простояли при кімнатній температурі 6-8 годин, оскільки в них за цих умов також наростає перетворення нітратів під впливом специфічної мікрофлори в нітрити.
— особливо пам’ятайте, що кип’ятіння забрудненої нітратами води не зменшує а збільшує її токсичність на 39-86 %.
Майте на увазі, що забруднена нітратами вода навіть в смертельних дозах – чиста, прозора, без запаху і видимих домішок, звичайна за смаком. Хай це не вводить Вас в оману! Будьте обережні!

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ ГРИБНИКІВ

При зборі грибів, навіть при наявності деяких знань і досвіду, завжди необхідно строго дотримуватися основних правил. Тоді Ви уникнете випадкових помилок, що можуть привести до отруєнь. Правила і поради по попередженню отруєнь грибами треба добре пам’ятати і використовувати при зборі і готуванні грибів.
1. Збирайте в лісі тільки ті гриби, про які Ви точно знаєте, що вони їстівні.
2. Гриби, що Ви не знаєте або які викликають сумнів, не слід вживати в їжу і пробувати на смак, тим більше в сирому вигляді.
3. Ніколи не збирайте і не їжте гриби, що у підстави ніжки мають клубневидне стовщення, оточене оболонкою (як, наприклад, у блідої поганки і червоного мухомора) і не пробуйте їх на смак.
4. Коли Ви збираєте гриби, особливо сироїжки, намагайтеся брати їх з цілою ніжкою, щоб не упустити з виду важливу ознаку, зазначену в попереднім правилі.
5. Якщо Ви збираєте в лісі печериці, звертайте особливу увагу на колір пластинок. Ніколи не збирайте і не їжте „печериці”, що мають пластинки білого кольору. У дійсних їстівних печериць пластинки швидко рожевіють, а потім сутеніють. У смертельно отрутної блідої поганки, схожої по зовнішньому вигляді на печериці, пластинки завжди білого кольору.
6. Якщо Ви збираєте для засолення волнушки, чорнушки, білявки, грузді, підгрузді та інші гриби, що містять молочний сік, то обов’язково перед засоленням чи відварюванням вимочіть їх, щоб видалити гіркі, дратівні для шлунка речовини. Те ж саме варто робити з валуями і сироїжками, що мають їдкий і гіркий смак.
7. При зборі зморшків потрібно завжди пам’ятати про правила їхнього готування, недотримання яких може викликати отруєння. Зморшки варто спочатку прокип’ятити у воді протягом 7-10 хвилин, а відвар обов’язково вилити. Тільки після такої обробки зморшки можна варити і жарити.
8. Ніколи не збирайте і не їжте гриби переспілі, червиві і зіпсовані.
9. Не їжте гриби в сирому виді.
10. Не вірте поширеній думці про те, що отруйні гриби викликають потемніння цибулини чи срібних предметів, якщо їх опустити у посуд, де варяться гриби. Це неправильне уявлення!
11. Не збирайте гриби, навіть свідомо їстівні, у міських парках, скверах, дворах, а також уздовж автомобільних доріг та залізниць. Гриби накопичують отруйні речовини і стають непридатними в їжу.
12. При перших ознаках отруєння необхідно терміново звертатися за медичною допомогою.
Принесені додому гриби повинні бути в той же день розібрані по окремих видах і знову ретельно переглянуті. Усі сумнівні, а також переспілі, в’ялі гриби потрібно, не шкодуючи, викинути. Нижню частину ніжки, забруднену землею, зрізують, а гриби ретельно очищають від піску і сміття. У деяких грибів (маслюки і мокрухи) знімають з капелюшка плівку, покриту слизом. Гриби повинні бути в день збору чи не пізніше наступного ранку піддані кулінарній обробці.

Профілактика кору.

Починаючи з другої половини 2005р., в Україні відбулось стрімке зростання захворюваності на кір, яке розцінюється як черговий циклічний епідемічний підйом захворюваності. Всього в 2005р. зареєстровано 2392 випадки кору проти 146 за 2004р.
Епідемічна ситуація в області по захворюваності на кір вкрай напружена. З початку 2006 року зареєстровано більше 1000 випадків. Хворіють в основному підлітки та дорослі до 35 років. В 65% госпіталізованих хворих захворюваність протікає в середній та тяжкій клінічних формах. В нашому місті захворіли на кір 17 осіб, в тому числі 2-є дітей , які не були щеплені проти кору.
Кір одна із найбільш розповсюджених в світі інфекцій, захворюваність якою в останні десятиріччя в зв’язку з вакцино профілактикою знизилась в сотні разів.
Кір не має строгої сезонності, реєструється круглий рік, переважно в холодний
період року: осінь, зима, весна.
Збудник кору — вірус, нестійкий в навколишньому середовищі, під дією сонячного світла гине протягом декількох хвилин, проте довго зберігається в замороженому стані.
Джерело інфекції – хвора людина за 3-4 дні до початку висипань і на протязі 4 днів після висипань. Вірусоносійство, при кору не спостерігається. Інфекція передається повітряно – крапельним шляхом. Інкубаційний період становить 10-12 днів , інколи 21 день.
Розпочинається захворювання гостро з високого підйому температури (380-390 С) , загальної слабкості , зниження апетиту, розвивається риніт зі слизовими виділеннями, сиплість глосу , грубий ,сухий нав’язливий кашель, покрасніння кон’юнктиви , світлобоязнь. Характерний зовнішній вигляд хворого – обличчя одутловате, повіки, ніс, губи пастозні, із очей і носа слизові або слизово-гнійні виділення. На слизовій ротової порожнини з’являються білі крошко подібні висипання , які нагадують манну крупу.
Для кору характерна етапність висипань. На протязі 3-4 днів висипання розповсюджується зверху вниз по всьому тілу, з’явившись вперше за вухами, до кінця першої доби густо вкриває обличчя, шию. На 4-ту добу вкриває всю поверхню тіла, включаючи і ноги. Висипка ярка , крупно’огниста, місцями зливна.
Хворі на кір підлягають госпіталізації в інфекційне відділення по клінічних і епідеміологічних показниках. В приміщенні , де знаходився хворий, проводиться вологе прибирання та провітрювання.
У вогнищах інфекції проводиться профілактика за допомогою вакцини проти кору контактним особам не пізніше 72 годин з моменту контакту з хворим:
— дітям, які не отримали своєчасну вакцинацію або ревакцинацію, або не хворіли на кір, а також не мають документально підтверджених свідоцтв про щеплення за умови відсутності проти показів;
— особам, віком від 15 до 35років, які не щеплені згідно з віком або не мають документально підтверджених свідоцтв про щеплення.
Проводиться також пасивна імунізація проти кору за допомогою нормального людського імуноглобуліну у вогнищах інфекції у перші 6 днів від моменту контакту з хворим на кір:
— дітям від 3 місяців до 1 року, які не хворіли на кір ; дітям , старше 1 року та дорослим до 35 років, які не були щеплені;
— вагітним жінкам , які не хворіли на кір та якщо після останнього щеплення проти кору пройшло понад 8 років.
Шановні жителі міста. При перших ознаках захворювання терміново викличте лікаря , не займайтесь самолікуванням, не продовжуйте ходити на роботу , відвідувати учбові заклади. Кір може ускладнюватись пневмоніями, отитами, енцефалітами і ін.
Пам’ятайте, що кір – висококонтагіозна хворба, що передається повітряно- крапельним шляхом.

Профілактика малярії

Малярія – інфекційна хвороба, збудником якої є найпростіші організми (плазмодії малярії), що передаються від хворої до здорової людини через укуси малярійних комарів. Хвороба дуже поширена в країнах з тропічним кліматом, проходить з тяжким перебігом, загальним нездужанням, приступами високого підвищення температури, ознобу, розладами травлення, порушеннями з боку нервової та інших систем організму. За тяжкого злоякісного перебігу хвороба може закінчитися смертю.
Засоби попередження – вживання протималярійних препаратів та захист від укусів комарів.
Найбільш поширеним протималярійним препаратом є делагіл (хлорохін), вживання якого треба починати за тиждень до виїзду. Доза – 2 таблетки по 0,25 або 1 таблетка по 0,5 на добу. Препарат приймають 2 дні підряд. В період перебування в малярійній місцевості вказану дозу препарату вживають один раз на тиждень. Дітям препарат призначають згідно з віковими дозами після консультації з лікарем.
В країнах, де у збудника малярії реєструється стійкість до делагілу (хлорохіну) використовують метакельфін або фансидар, які приймають по 1 таблетці щодня підряд до 6-и місяців з подальшою заміною препарату на делагіл. Дітям препарат призначають відповідно вікової дози після консультації з лікарем.
Після прибуття до країни призначення доцільно проконсультуватися з лікарем посольства про необхідність хіміопрофілактики малярії в конкретному місці перебування, термінах проведення її, а також про протималярійні препарати, які можна придбати в місцевій аптечній мережі, та схеми і дози їх вживання.
Захист від укусів комарів повинен здійснюватися як під час перебування в приміщенні, так і поза ним. Малярійні комарі нападають на людину найчастіше ввечері, з настанням сутінок, та вночі. В цей час бажано носити одяг, що прикривав би більшу частину тіла (одяг з довгими рукавами, довгі брюки, сукні та ін.). Відкриті частини тіла, особливо під час перебування поза приміщенням в присмерку, для запобігання нападу комарів, слід змащувати репелентами у вигляді кремів, лосьйонів, спиртових розчинів, аерозолів, які дозволені для застосування. Репеленти наносять на шкіру тонким шаром, уникаючи попадання їх на слизові оболонки. При необхідності ним же можна просочувати одяг. Тривалість дії репелентів залежить від навколишньої температури та вологості: за високих їх показників – 30-50 хвилин, за помірних –
до 3-4 годин. Використання репелентів особливо доцільне, коли працюють в польових умовах (джунглі, плантації каучука та ін.). Знімають репелент з шкіри водою з милом, при цьому механічні засоби (губки, віхті та ін.) не використовувати! У випадку попадання репеленту на слизові оболонки їх потрібно негайно промити водою, бажано перевареною, або слабким розчином охолодженого чаю.
Використання репелентів при травмах і захворюванні шкіри протипоказано!
В сутінки, після заходу сонця, бажано перебувати в приміщенні недосяжному для зальоту комарів. Для попередження зальоту комарів у приміщення двері й вікна повинні бути засітчені. Спати слід під сітчатою запоною, краї якої треба старанно заправити під матрац. При виявленні комарів, що залетіли до помешкання, їх знищують механічно, або за допомогою аерозольних інсектицидів. Житлові приміщення рекомендується щоденно ввечері обробляти аерозолем, по можливості таким, що містить синтетичні піретроіди. Можуть використовуватися також електрофумігатори та антимоскітні спіралі. Після експозиції інсектициду протягом 20-30 хвилин приміщення слід провітрити, не знімаючи захисних сіток з вікон і дверей. Доцільно також обробити інсектицидами та репелентами запони, сітки на дверях та вікнах (незалежно від наявності кондиціонерів).
Після повернення додому необхідно повідомити дільничного лікаря про Ваше прибуття з тропічних країн. Вживання протималярійного препарату слід продовжувати ще протягом 4-х тижнів після виїзду з малярійної місцевості, оскільки за відсутності хіміопрофілактики в цей період існує найбільша вірогідність виникнення особливо небезпечної злоякісної форми тропічної малярії.
В окремих випадках захворювання на малярію може виникнути в більш пізні терміни, навіть при вживанні протималярійних препаратів. Тому, при нездужанні, що супроводжується підвищенням температури – негайно звернутися до лікаря. Протягом 2-х років після повернення додому при будь-якому захворюванні не забувайте нагадати лікарю, який Вас лікує, про те, що Ви були в тропіках.
Пам’ятайте, що чим ретельніше і чіткіше Ви будете виконувати правила профілактики малярії, тим менша буде вірогідність захворіти цією небезпечною хворобою!

ПРОФІЛАКТИКА ПЕДИКУЛЬОЗУ

На фоні зниження педикульозу серед дитячого населення в Україні, навпаки, в області відмітився значний ріст і становить 755 уражених (552 в минулому році) за 9 місяців 2007р. Серед дітей найбільша кількість випадків педикульозу була зареєстрована в учнів загальноосвітніх шкіл (2007р.- 81,4%, 2006р.-81,8%).
В місті Комсомольську за 9 міс.2007р. зареєстровано 22 випадки головного педикульозу (20 випадків – серед дітей, 2 вип.- у непрацюючого дорослого населення).
Педикульоз чи вошисть – це паразитування вошей на тілі людини. За своє життя (27-30 днів) воша встигає відкласти на волоссі або в одязі людини 120-300 яєць (гнид).
Вони є переносниками висипного тифу, волинської лихоманки. Небезпека виникнення висипного тифу існує і зараз.
Розповсюдження вошей відбувається при безпосередньому контакті людей, особливо при великій їх скупченості: в транспорті, на вокзалах, у басейнах.
Особливо швидко педикульоз розповсюджується в дитячих колективах, а також при спільному користуванні гребінцями, головними уборами, одягом, постіллю, при зберіганні всіх речей разом.
Якщо виявлено випадок педикульозу, необхідно оглянути дитячий колектив та членів сім»ї того, у кого знайдено воші.
Поодинокі воші можна вивести механічним шляхом. Для цього найкраще підстригти волосся та ретельно вичесати комах та гнид частим гребінцем на папір, який потім спалити. Гребінець потрібно змочувати в теплому столовому оцті, щоб розчинити клейку речовину, якою гниди прикріпляються до волосся. Інколи гниди треба вибирати руками.
При значній кількості вошей необхідно вдаватися до обробки хімічними препаратами. Але пам»ятайте, що дітей до 5 років, вагітних жінок, годувальниць, осіб з шкірними захворюваннями, ранами на голові слід обробляти лише механічним шляхом.
В аптеках можна придбати такі хімічні засоби, як: ніттіфор, педілін, педицид, бензилбензоат.
Обробка вважається повною, якщо всі гниди знищено. Якщо вони залишилися, то обов»язково слід вдатися до повторної обробки враженого педикульозом через 7 днів, тому що більшість засобів проти вошивості на гниди не діє.
Білизну завошивленої людини необхідно прокип»ятити у содових розчинах протягом 15 хвилин. Одяг треба вичистити та попрасувати гарячою праскою. Коли не вдається позбутися вошей власними зусиллями, можна звернутися за кваліфікованою консультацією в санепідстанцію.
ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ПЕДИКУЛЬОЗУ,
НЕОБХІДНО ДОТРИМУВАТИСЯ ТАКИХ ПРАВИЛ:

регулярно, не рідше одного разу на тиждень мити тіло, одночасно змінюючи натільну і постільну білизну;
— у дітей дошкільного віку потрібно щодня оглядати волосся, у дітей більш старшого віку це треба робити щодня;
— особливу увагу треба звертати на скроні, тім»я, потилицю;
— кожному користуватися тільки своїм рушником, гребінцем, головним убором, білизною.

ПТАШИНИЙ ГРИП

ПТАШИНИЙ ГРИП – масове захворювання диких птахів та домашньої птиці, що викликає вірус. Віруси грипу типу А можуть інфікувати не тільки людей, але і деякі види тварин і птахів (індиків, курей, качок, свиней, коней, тхорів, тюленів і китів). Віруси грипу, що інфікують птахів, називають вірусами пташиного (курячого) грипу. Всі види птахів можуть хворіти пташиним грипом, хоча деякі з видів менш чутливі, ніж інші.
Більше всього до зараження схильні люди, які безпосередньо працюють на птахофермах і вимушені контактувати з курячими екскрементами, бо саме вони є джерелом захворювання, також зайняті різноманітною роботою з курячим м’ясом. Зараження відбувається шляхом попадання вірусу на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, що може виникнути при диханні або через забруднені руки. В приміщеннях, де мешкають кури, в повітрі знаходиться пил від пташиного посліду, а значить – і велика кількість вірусів. Можливість передачі вірусу від людини до людини малоймовірне, але дана ситуація може змінитися у випадку швидкої мутації даного вірусу. До того ж, якщо пташиний вірус попадає в організм людини, в якому „живе” вірус звичайного людського грипу, то вони можуть об’єднатися і таке поєднання може викликати пандемію грипу.
Симптоми пташиного грипу у людей схожі із проявом любої вірусної інфекції: підвищення температури тіла, біль, ломота в м’язах і суглобах, інтоксикація, різь і запалення очей.
З метою запобігання масового розповсюдження цього
захворювання необхідно:
— Усім працюючим провести вакцинацію протигрипозними вакцинами.
— Керівникам птахофабрик, птахогосподарств, птахоферм терміново перевести підприємства на режим закритого типу, ввести функціонування системи санітарних пропускників, дезінфекції робочого одягу, інвентарю, обладнання, зворотної тари тощо.
— Населенню, яке тримає птицю, забезпечити її утримання на територіях власних господарств, утримуючись від виводу водоплавної птиці на водоймища (річки, ставки, озера, болота).
— Продукти утилізації внутрішніх органів та інші відходи від диких птахів і домашньої птиці не застосовувати для згодовування домашнім тваринам та птиці.
— У випадку захворювання птиці в сільськогосподарському підприємстві чи на подвір’ї терміново повідомити службу ветеринарної медицини.

ПРО НЕБЕЗПЕЧНІСТЬ СКАЗУ

СКАЗ – особливо небезпечна інфекційна хвороба всіх теплокровних тварин (хворіють всі види домашніх, сільськогосподарських та диких тварин ), що характеризується тяжким ураженням центральної нервової системи і закінчується летально. Джерелом збудника сказу (вірусу ) є хворі на сказ тварини, які виділяють вірус із слиною, через покуси та поглинення, вражаючи здорових тварин та людей. Тривалість інкубаційного періоду залежить від багатьох факторів, найбільш короткий для тварин – 7-8 днів, для людей – від 2-х тижнів до одного року.
З місця укусу вірус по нервовій тканині поширюється до головного та спинного мозку, де потім накопичується, потрапляє до внутрішніх органів, які можуть його виділяти: слинні, слизові, підшлункова, молочна залози.
Клінічні ознаки сказу у тварин подібні. Форма хвороби може бути буйною, тихою, атиповою.
Для типового прояву характерні стадії провісників (зміна поведінки), збудження і паралічів. Частіше переважає паралітичний сказ.
Головною ознакою захворювання диких тварин є зміна поведінки – втрата відчуття страху. Звірі втрачають обережність, вдень з’являються в населених пунктах, в місцях випасу і утримання худоби, нападають на тварин і людей.
Перші ознаки хвороби у людей з’являються раптом, серед повного здоров’я. Вже за один-два дні на початку захворювання на місці загоєної від укусу рани рубці набухають і робляться темно-червоними, з’являється тягучий біль. Починається загальне нездужання, слабкість, з’являється почуття туги, пригніченості. Разом з цим хворий втрачає апетит, погано спить, стає неспокійним, дратівливим.
У хворого з’являється спрага, він просить пити, але проковтнути воду не може через судороги м’язів глотки. Розвивається тяжка ознака так званої „водобоязні”.
Захворювання триває 2-4 дні і закінчується смертю.
Слід пам’ятати, що у слині тварин вірус сказу з’являється за 10 діб до появи у неї перших ознак хвороби. Отже, навіть коли людину вкусила чи подряпала на перший погляд здорова тварина, треба негайно звернутися до лікаря.
Основним джерелом вірусу сказу в Україні, як на більшій частині Європи, є лисиця червона.
Хвора на сказ лисиця здатна за добу пробігати 10-15 км, контактуючи з безмежною кількістю різних видів тварин і, в першу чергу, з собаками, котами, худобою, яка утримується на пасовищах. А це, в свою чергу, наближає сказ до людини.
Потенційним джерелом розповсюдження сказу є бездоглядні собаки і коти, а з ними нерідко бавляться діти.
Щоб запобігти зараженню тварин на сказ, їм треба щорічно робити профілактичні щеплення.
У 2005р. епізоотична ситуація по області погіршилась. Було зареєстровано 160 неблагополучних зі сказу пунктів, в яких на сказ захворіло 200 тварин.
Щорічно більше 4 тис. осіб звертається за антирабічною допомогою, більше 1,5 тис. отримують антирабічне лікування.
В м. Комсомольську в 2005р. звернулись за антирабічною допомогою 147 чоловік, із них потерпіли від домашніх тварин 101 особа. (68,7 %). Щепленими проти сказу були лише 18,8 % домашніх тварин, які нанесли покуси. Це свідчить про порушення правил утримання тварин.
В тому випадку, коли людину покусала або послинила підозріла на сказ тварина чи невідома собака, необхідно, перш за все, застосувати заходи для негайного знешкодження вірусу в рані. Місце укусу треба промити водою ( краще з розчином мила) і обробити йодом.
Але єдиним заходом попередження сказу у людини, яку покусала хвора тварина, є щеплення. Тому після обробки рани необхідно негайно звернутися до лікаря. Треба пам’ятати, що сказ вилікувати не можна, його можна тільки попередити.

ВЛАСНИКИ ТВАРИН!
НЕ ПОРУШУЙТЕ ПРАВИЛА ЇХНЬОГО УТРИМАННЯ!

Б А Т Ь К И !
НЕ ДОЗВОЛЯЙТЕ ДІТЯМ ПІДБИРАТИ НА ВУЛИЦЯХ
БЕЗДОМНИХ КІШОК ТА СОБАК !

ТОКСОПЛАЗМОЗ

Токсоплазмоз – паразитарне захворювання, що спричиняється найпростішими токсоплазмами і вражає нервову і лімфатичну системи, м’язи скелета та серця, головний мозок, очі й інші органи.
Джерелом зараження людини найчастіше є коти, свині, вівці, кролі, миші, кури, горобці. Коти розсіюють фекалії по землі чи в приміщенні, забруднюють ними меблі, підлогу й інші предмети. Зараження проходить в основному контактним методом через рот, через забруднені руки людини, особливо дітей, чи при вживанні недостатньо термічно обробленого м’яса або через пошкоджену шкіру. До організму людини потрапляють зародки токсоплазми.